09:45 Микола Сядристий: «Я вирішив почати з головного…» |
Микола Сядристий: «Я вирішив почати з головного…» Майже кожен українець хоч раз побував у древній святині Землі Київської – Києво-Печерській Лаврі. Звісно, багато хто заходив і до виставки мікромініатюр Миколи Сядристого. Познайомитися з Миколою Сядристим запропонував щирий прихильник «Слова Жінки», герої наших публікацій (див. «СЖ», Зустріч Четверта, 2013) – пан Сергій Коваль. Говорив про майстра і його роботи з захопленням, сказав, що Микола Сядристий радо допомагає різним людям…
ВСТАВКА Відомий майстер мікромініатюр Микола Сергійович Сядристий народився 1937 року в селі Колісниківка на Харківщині. Учився в Харківському художньому училищі. Закінчив Харківський сільськогосподарський інститут імені Докучаєва. З 1960 по 1967 рік працював агрономом на Закарпатті, а з 1967 по 1974 рік – інженером в інституті системи Академії Наук України. Майстер спорту СРСР, абсолютний чемпіон України з підводного спорту. Людина різнобічних інтересів Микола Сядристий понад 50 років займається створенням мікромініатюр. Всі роботи виконує тільки вручну, за своєю неповторною для кожного разу технологією. Автор книг: «Чи важко підкувати блоху?», «Таємниці мікротехніки», збірки поезій «Мить». Удостоєний звання «Народний художник України».
Кілька місяців поспіль збиралася до видатного майстра – все підбирала таку тему номеру, де б розмова з Миколою Сядристим була найдоречнішою. Була переконана, що цей геніальний чоловік знає трохи більше, ніж звичайна людина – має від Бога дивовижний Талант, що дав йому змогу відкрити постійну виставку його мікромініатюр, яку називають музеєм, судячи з усього, мав непогані стосунки з владою, об’їздив він весь білий світ, щиро любить свою землю (інакше міг би осісти десь інде), та й вік людина має поважний. Як на мене, номер про Україну і Світ, як жоден інший відповідав розкриттю такої особистості. На диво погожої листопадової днини я завітала до музею на гостини до Миколи Сергійовича Сядристого.
«Хохли» – це пострадянські раби»
Знаний майстер мікромініатюри зустрів мене не в залі з експозицією, а у своєму невеличкому кабінеті на другому поверсі. Мені одразу здалося, що Микола Сергійович перебуває у не зовсім гарному гуморі… Проте про зустріч було домовлено заздалегідь, я вже приїхала, тож дипломатично почала з себе і журналу. Назвалася, поклала на стіл видання, сказала для годиться два слова на початок розмови, ввімкнула диктофон…
«Хохли» – це не українці, хоча серед сотні наших людей – більше семи-десяти справжніх українців не зустрінеш. Трагедія на Донбасі сталася якраз через те, що «хохли» не хотіли думали і підтримували за москалів. Коли ж піднялася місцева босота і в них квартири повідбирала, то вони поїхали по всій Україні – у Київ, у Львів, і тут вимагають, щоб ми їх жаліли, годували... Це – раби, рабів не зробиш вільними людьми зразу, в один чи два роки, адже ми 75 років знаходилися «під водою». Раби давно складають велику частину українського народу. Не я один зробив таке «відкриття». Про рабів говорив великий Тарас Шевченко у своїй незакінченій поезії «Юродивий»: «А ми дивились і мовчали, і мовчки чухали чуби, німії подлії раби». Про це писала Леся Українка і Іван Франко. Я часто цитую Олександра Довженка: «У чомусь найважливішому, в чомусь найсуттєвішому, ми, українці, народ нікчемний, у нас немає поваги до самих себе. Ми вічні парубки, а Україна наша вічна вдова»… …Люди часто бажають самі бути задуреними. «Хохли» утворюють тупий натовп, який часто безсовістно використовують хитрі керманичі. Існує ціла система задурманювання свідомості мас, я її зву «психопаталогією натовпу»: говорити, що люди хочуть почути, а робити своє – що потрібно тобі. Поведінка державних керівників з нашим нещасним народом у всі часи нагадувала поведінку такого завзятого пройдисвіта-бабія з красивою, але, вже вибачайте, тупою дівицею. Головне – її вкласти до ліжка, і, аби досягти цього, можна говорити і робити, що завгодно. Як не дивно, люди ведуться на таку поведінку… Явна патологія, але так воно є. Це знали і використовували вожді, які керували людьми. «Какое счасть для правительства, что народы, которыми они управляют, ни о чем не думают», – ділиться Адольф Гітлер*. А ті, ким керують, – цього знати не бажають, на жаль… 22 роки я займаюся дослідженням тоталітарних режимів, опублікував купу інформації на цю тему, сайт власний маю – ніхто нічого не читає... Пересічному українцеві – «хохлу» тому самому – це не потрібно! (Майже розпачливо вигукнув немолодий дослідник). Та технологія, про яку я тільки-но сказав, з нації робить натовп.
Від «СЖ»: не стану лукавити, мене дуже здивував початок нашої розмови. Хотіла навіть заперечити, що нині якраз з натовпу формується нація, проте не вдалося… Пан Микола кинув різкий погляд і нагадав, що невміння слухати – погана звичка того самого «хохла». Тож довелося слухати без втручань.
*Адольф Гітлер, «Застольные разговоры Гитлера», Хью Тревор-Рошер, с. 228 Тоталітарні режими та їхні вожді
Помітивши моє розгублення, пан Микола перепитав:
Я вирішив почати з головного – з вивчення теоретичних основ ленінізму і марксизму. По правді кажучи, цього й досі аргументовано і послідовно ніхто не захотів зробити. Працюю винятково з першоджерелами: вивчив повне зібрання творів Леніна, п’ять десятків томів праць Маркса і написане Гітлером. Це мені дозволяє з упевненістю стверджувати, що ці три демонічні історичні постаті пов’язані. Всі вони – ідеологи тоталітарних режимів. Гітлер прямо стверджував: «Я всегда учился у своих противников. Я изучапл революционную технику у Ленина, Троцкого, прочих марксистов…», «Я учился у большевиков. Я не боюсь говорить об этом» . Бачимо, що на 24-му році Незалежності в Україні почали валити пам’ятники Леніну. Це добре, але це – емоційний виплеск. А Леніна потрібно розвінчати і в його теоретичних працях, бо ж імперіалістична Росія та її теперішній очільник і досі діють істинно «по-лєнінськи». Нині ж я займаюсь вивченням праць Маркса. Хочу розкрити суть цієї особистості виключно на основі його власних висловлювань, готую книжку, де викладу і свої міркування і безліч цитат. (Говорячи це, Микола Сергійович підійшов до великої шафи, дістав з неї стос паперів. Виявилося, що це – сторінки з робіт Карла Маркса). Дивіться сюди, я перелопатив 50 томів Маркса – більше тридцяти тисяч сторінок і вирвав звідти 30-ть (показує сторінки з виділеними маркером цитатами). Це – колосальна безперервна робота. Маркс в своїх теоретичних працях пропагував хаос: «Словно Бог по мирозданью// средь розвалин шествовал бы я,// слово каждое – деянье//, я творец земного бытия! (Твори,, том 40). Ці вірші належать перу основоположника комунізму. Корисно почати з моральної характеристики цих особистостей – з ким, власне, ми маємо справу. «Коммунисты вообще не проповедуют никакой морали» – каже Маркс (Твори, том 3, с. 236). Ленін і собі: «В политике морали нет, а есть только целесообразность» (ПЗТ, том 42, с. 246)
Люди ж – «маси», як вони говорили про тих, підтримкою кого користувалися – для них були лише інструментом політичної гри. «самый человечный человек» радить, як потрібно себе поводити: «Надо ко всем людям относиться без сентиментальности, надо всех держать на расстоянии, и постоянно держать камень за пазухой». (ПЗТ, том 4, с. 345) Відверті характеристики дає він й основній рушійній силі комуністичної партії – пролетаріату: «У нас нет другой опоры, кроме миллионов пролетариев, которые слошь и рядом тупы, неразвиты м неграмотны, но которые идут за своей партией» (ПЗТ,том 42, с. 249). Жодними моральними принципами вожді «переобтяжені» не були… Хотів би торкнутися і надзвичайно болючої теми – терору проти українських селянства. Багато дослідників – послідовників ленінізму – ще й досі стверджують, що терор був сталінською технологією. Нічого подібного!.. Ленін навіть в своїй статті про релігійних діячів пише: «Террор должен бать волнообразным и кратким. Иначе массы не выдержат» (ПЗТ, том 39, с. 416). Власне, і ГУЛАГ– найбільшу світову систему по знищенню людей – почав створювати Ленін. При ньому з’явилися перші 40 таборів, а Сталін їх кількість довів до 320. Я маю цю інформацію: зібрав історію всіх радянських концтаборів, історію їхнього створення. Все життя я збираю ці дані, документи. Маю повно доказів по нищенню інтелігенції, в якій Ленін бачив головного ворога: «У советской власти нет надежной интеллигенции, и даже та, которая перешла на нашу сторону, все время ждет нашого падения, но мы будем их излавливать и расстреливать…». Не влаштовувало Леніна і самодостатнє помірковане господарське українське селянство, яке складало основу української людності. Він писав: «Борьба с крестьянством по затрате сил и времени у нас будет более тяжелой, нежели борьба с Деникиным, Колчаком, Юденичем и белогвардейскими генералами, ибо из каждого крестьянина вырастает новый Корнилов. И мы будем бороться с крестьянством всеми имеющимися у нас средствами, в том числе тихой сапой…» (ПЗТ, том 11, с. 222). «Вождю мирового полетариата» будь що потрібно було знищити українське селянство як клас. Єдиним шляхом для цього було відібрати в нього землю і господарство, але спочатку – ослабити селянство. Для цього потрібно було роздробити його, і вождь дає вказівку підлеглим: «Советская власть в деревне очень слаба. Мы должны расколоть деревню на два враждебных класса. Мы обязаны расжечь в деревне ту же гражданскую войну¸ что мі смогли сделать в городе…». У кожному українському селі неважко було знайти пару-трійку ледарів, босяків, злодіїв, які не бажали жити трудовим життям батьків і дідів. На них і робилася ставка… Були такі люди і в моєму рідному селі: злодії, пияки, гуляща жінка. Вони й стали опорою ленінської політики створення колгоспу у нашій Колісниківці…
Від «CЖ»: взнаєте ленінську технологію, яка нині стала в пригоді керманичам Кремля – «расколоть на два враждебных класса», «расжечь гражданскую войну»? Це – технологія знищення нашого народу, вона викладена в працях Володимира Леніна і ще й досі успішно діє в Росії. Хіба не це ми нині спостерігаємо на Сході України? Ось і виходить, як не сумно, що «Ленин – жил, Ленин жив, Ленин будет жить…»
«У нас ще дуже багато роботи…»
Моє давно заготовлене запитання до пана Миколи було про майбутнє України:
Як так сталося, що цьому правителю за чверть віку вдалося доправити свою мінікраїну в ХХV століття? Дуже простими, проте дуже жорсткими методами. Протягом 20 років він робив, як я кажу, жорстке «обрізання» тим, хто не розумів мови закону. Прийшовши до влади, Лі Куан Ю посадив до в’язниці більше десятка олігархів, цим самим довівши сінгапурцям, що ті, хто будуть нечесно заробляти гроші – сидітимуть у буцегарнях… Він знищив систему урівнялівки. В Сінгапурі досить багато заможних людей, але всі вони досягли своїх статків виключно завдяки природним талантами, а також – тому, що працюють набагато більше за інших. З іншого боку, керманич Сінгапуру створив таку систему розподілу благ, яка змушує багатшого ділитися з біднішим – весь час справно виплачувати податки. Нині в країні панує Закон. Його бояться найбільше. Так і має бути. В Америці пересічний громадянин найбільше боїться податкової інспекції… У розвинутих країнах – Швеції, Норвегії, Швейцарії – люди не уявляють, що можна порушувати закон.
Я уважно слухала старшого чоловіка, який об’їздив усю земну кулю, але якось раптово вирвалися запитання:
Світ врятує Любов і Поезія…
Наразі мені стало сумно після вердикту пана Миколи щодо майбутнього України, хоча за цей рік ми не раз пересвідчувалися в тому, як в Україні неможливе ставало цілком можливим… Здається, мій співрозмовник теж помітив мою засмученість. Він запропонував зійти до експозиційної зали… Без жодних попередніх коментарів пан Сядристий почав цитувати віршовані рядки на стінах:
Иль было, словно миг, на этом свете, Останутся лишь вечный купол звезд И дующий в лицо влюбленным ветер. Потужний вірш… Аж не віриться, що я написав, хоч вірш – мій, правда, написаний багато років тому.
Осознать себя почти каждому лень, Иль душа не влюбилась в суровость Свободы? О, нет! Это прежнего времени тень Судьбою легла на грядущие годы.
Або оце – таїна Світу тримається на дрібницях, до речі, на них тримається будь-яка система.. На празднике Космической игры Я видел в малом целые миры: На паутинке чья-то жизнь держалась, Или скала от капли разрушалась.
Можна скільки завгодно говорити про любов до людини в масштабах держави, але якщо ця держава не цікавиться долею окремої людини – то вона приречена зруйнування… Мої вірші – про любов, про смерть, про владу, про невідворотність покарання. Вони ніби прикріплені до моїх робіт, але абсолютно природно сприймаються й самостійно. (Історик на моїх очах миттєво перетворювався у Поета. Це було дивовижне перевтілення…) Це – про сенс життя: Мы спорили о смысле Жизни, А волны, берег омывая, базальт в песок перетирали…
Все минає, всі вожді-узурпатори, які вважають себе вічними – відходять. Я виріс у слобожанському степу, поряд з нашим селом було ще три. З цих сіл – жодної хати не лишилося, навіть сліду немає, що вони були – одна трава… А там жили – цілі покоління, з наймолодшим я до школи ходив. Мені здається, це було сотні років тому – в минулих життях, де я колись жив… Це навіть страшно… А цей – ніби про нашу сучасність: В великих драмах бытия Победа тайно спит в могилах, Свои накапливая силы Для судного в итоге дня.
Це написано про Радянський Союз, але те саме можна було написати про Рейх і про сучасну Росію.
І, ніби завершуючи нашу розмову, Микола Сергійович знову цитує:
Сквозь года и манящие дали , А по сути спешим, чтобы снова домой Возвратиться по вечной спирали. Знаєте – всі великі поети завжди були в опозиції до влади. Поет – ближчий до Бога, тому у мене величезна поетична бібліотека найкращих поетів світу. Поезія – це моя протиотрута від політики, якою я, на жаль, займаюся 45 років…
Від «СЖ»: моє перше враження розгубленого здивування відійшло, закінчувала я розмову з мудрим мислителем… Хотілося ще і ще слухати поетичні мініатюри Сядристого. Мене тішило те, що пан Микола під кінець нашої зустрічі був налаштований зовсім по-іншому, ніж спочатку… Тому є надія, що Любов і Поезія врятує Світ, і звичайно, Україну!..
З майстром спілкувалася Ганна Земко |
|
Всього коментарів: 0 | |